Визначення віку породи радіоізотопним методом створює атмосферу надійності як для громадськості, так і для професійних учених. У людській свідомості радіоізотопне датування є найкращим «доказом» існування мільйонів років земної історії. Але чи дійсно цей метод такий гарний, як про нього говорять? Чи можемо ми й справді довіряти йому? Купол лави на горі Ст. Хеленс надає рідку можливість піддати перевірці метод радіоізотопного датування.
У серпні 1993 року я мав захоплюючу можливість супроводжувати доктора Стивена Остина й інших геологів з Інституту Дослідження Сотворіння при сходженні у кратер на горі Ст. Хеленс для огляду купола лави. Це була одна з таких подій, яка цілком коштувала кожного виснажливого моменту! Купол (Рис. 1) розташований як невелика гора (приблизно 3/4 милі в довжину й 1000 футів у висоту) прямо над вулканічним отвором, що знаходиться на південній кінцівці величезного підковоподібного кратера, що вибухнув унаслідок вулканічного виверження 18 травня 1980 року. Він складається з вулканічної породи, що зветься дацит, і з'являється перед спостерігачем у кратері, як величезний паруючий насип темного грудоподібного кругляка.
По суті цей купол лави на горі Ст. Хеленс є третім формоутворенням з тих пір, як відбулося виверження у 1980 році, два інших були висаджені у повітря наступними вулканічними виверженнями. Справжній купол сформувався внаслідок останнього вибуху вулканічного виверження 17 жовтня 1980 р. Протягом 17 так званих «куполобудівних» вивержень, з 18 жовтня 1980 р. по 26 жовтня 1986 р., грузла тістоподібна лава сочилася з вулканічного отвору подібно зубній пасті з тюбика. Дацитова лава занадто густа для того, щоб текти далеко, тому вона просто накопичувалася навколо вулканічного отвору, приймаючи форму гори подібної до купола, що зараз розташовується немов пробка над вулканічним отвором.
Чому купол лави дає можливість піддати перевірці точність радіоізотопного датування? Існують дві причини. Перша - методи радіоізотопного датування можуть бути застосовані, в основному, до порід вулканічного походження, таких як дацит. (Осадова порода, що містить закам’янілості, не може бути напряму датована радіоізотопним методом). Друга - дата утворення дациту відома. (Це один з тих рідких прикладів, коли на питання «Ви там були?», ми можемо відповісти - «Так, ми там були!»). Загальновідомим є припущення, що радіоізотопний годинник встановлюється на нуль і починає відлік, коли порода вулканічного походження застигає з розплавленого стану.
Концепція радіоізотопного датування досить проста. Метод, використаний на горі Ст. Хеленс, званий датування калій-аргоном. Він базується на факті, що калій-40 (ізотоп або «різновид» елемента калію) стихійно «розкладається», перетворюючись в аргон-40 (ізотоп елемента аргону). Цей процес протікає дуже повільно з відомою швидкістю і період напіврозпаду для калію-40 складає 1.3 мільярда років. Інакше кажучи, 1.0 грам калію-40 буде розкладатися на протязі 1.3 мільярда років, доки не залишиться 0.5 грама. Теоретично, за даних припущень, хто завгодно може виміряти кількість калію-40 і аргону-40 у зразку вулканічної породи й підрахувати скільки їй років. Якщо це зробити, вік зазвичай виходить дуже тривалий, що часто складає мільйони років.
У червні 1992 року доктор Остин взяв 15-ти фунтову брилу дациту на вершині купола лави. Частина цього екземпляру була рас товчена, просіяна й перероблена у порошок чистого каменю, а також чотирьох мінеральних концентратів. Все це було представлене для калій-аргонового аналізу в Геохронологічній лабораторії Кембриджу, штат Массачусетс, що є високоякісною професійною лабораторією, яка займається визначенням віку порід методом радіоізотопного аналізу. Єдиною інформацією, переданою в лабораторію було те, що зразки взяті з дациту, й що очікується маленький вміст аргону. Лабораторії не було повідомлено, що екземпляр був узятий з купола лави на горі Ст. Хеленс, і йому всього 10 років. Результати аналізу, наведені на Рис. 2, були нещодавно опубліковані 1
|
|
|
| 1. «Кам'яна брила цілком» | 0.35 ± 0.05 |
| 2. Польовий шпат, та. ін. | 0.34 ± 0.06 |
| 3. Амфіболіт, та. ін. | 0.9 ± 0.2 |
| 4. Піроксен, та. ін. | 1.7 ± 0.3 |
| 5. Піроксен | 2.8 ± 0.6 |
Що можна взяти з цих результатів? Насамперед, що вони невірні. Правильна відповідь була б «нуль аргону», свідчачи про те, що зразок занадто «молодий», щоб датувати його цим методом. Замість цього, результати коливаються між значеннями у 0.38-2.8 мільйонів років! Чому так? Ймовірно те, що затвердіння магми не переставило радіоізотопний годинник на нуль. Можливо невелика кількість аргону-40 була перемішана спочатку з новоутвореними мінералами, що й дало «появу» величезного віку. Також слід зазначити, що існує дуже слабка відповідність між різними зразками, кожний з яких був узятий з одної і тієї ж породи.
Чи є це єдиним прикладом, коли метод радіоізотопного датування дає невірні дати для порід відомого віку? Звичайно ні! Делрімпл2 представляє наступні калій-аргонові віки історичних потоків лави (Рис. 3).
|
|
(у мільйонах років) |
| Базальт Гуалалай (Гавайї 1800-1801 н.е.) | 1.6 ± 0.16 |
| Базальт гори Етна (Сицилія, 1792 н.е.) | 1.41 ± 0.08 |
| Плагіоклаз гори Лассен (Каліфорнія, 1915 н.е.) | 0.11 ± 0.3 |
| Базальт кратера Сансет (Аризона, 1064-1065 н.е.) | 0.27 ± 0.09
0.25 ± 0.15 |
Інший приклад знайдений у Гранд Каньйоні в штаті Аризона. Вік нижніх шарів каньйону, як широко прийнято вважати , складає 1 мільярд років відповідно до еволюційної хронології. Один з цих шарів вулканічного походження Базальт Карденас, що піддається радіоізотопній технології. Коли визначали дату Базальту Карденас ізохронічним методом рубідій-стронцій, то він показав вік 1.07 мільярдів років, що відповідає еволюційній хронології3
Однак, у північній частині Гранд Каньйону існують вулкани більше пізнього походження. Геологи погоджуються, що ці вулкани вивергалися всього тисячу років тому, виливаючи лаву на вже еродований Гранд Каньйон, тимчасово перекриваючи річку Колорадо. Породи цих потоків лави датували тим же ізохронічним методом рубідій-стронцій, що був застосований для визначення віку Базальту Карденас, у результаті чого був отриманий «вік» 1.34 мільярда років4 Цей результат показує, що вершина каньйону фактично старіша, ніж підніжжя! Такий очевидно невірний і смішний «вік» красномовно говорить про величезні проблеми, властиві методу радіоізотопного датування. (Не кажучи вже про численні інші радіоізотопні «віки».)
Радіоізотопне датування широко прийнято вважати «золотим стандартом» всіх методів датування й «доказом» для мільйонів років земної історії. Але коли метод піддають тестуванню на породах відомого віку, він мізерно провалюється. (Куполу лави на горі Ст. Хеленс дійсно не мільйон років! Ми там були! Ми знаємо!). Якою ж хибною логікою тоді ми зобов'язані приймати результати радіометричного датування порід невідомого віку? Я б заявив, що ми не стільки зобов'язані, скільки покликані розглянути це питання й призвати до диспуту тих, хто підтримує віру в радіоізотопне датування.
«Очевидно, що радіометричні методики не є абсолютними методами датування, як вони на те претендують. Вік даного геологічного шару, обумовлений різними радіометричними методами, часто зовсім різний (іноді сотні мільйонів років). Не існує абсолютно достовірного довгострокового радіологічного «годинника»»5Вільям Д. Стенсфілд, доктор фізичних наук.
1 Austin, S.A., 1996. Excess Argon Within Mineral
Concentrates from the New Dacite Lava Dome at Mount St. Helens Volcano.
CEN Tech.J., 10(3):335-343.
2 Dalrymple, G.B., 1969. 40Ar/36Ar analysis of historic
lava flows. Earth and Planetary Science Letters, 6:47-55.
3 Austin, S.A.,(edit),1994. Grand Canyon: Monument to
Catastrophe, Institute for Creation Research, Santee, CA, pp 111-131.
4 Austin, Ref. 3
5 Stansfield, W.D., 1977. The Science of Evolution, Macmillan,
New York, p 84.
|
|
 |
|